Костянтин Мошнягул, колишній заступник директора Дніпровського осетрового рибовідтворювального заводу, поділився свіжими спогадами про своє перебування в полоні російських окупантів. У своєму розповіді, він згадує, як, перебуваючи під вартою, постійно згадував роман Івана Багряного «Сад Гетсиманський», що описує жахи сталінських катівень. На жаль, у 2022 році він опинився в ситуації, схожій на ті описи, коли його викрали з вулиці Лютеранської в Херсоні.
Про це розповідає Про Херсон
Зрадники та колаборанти
Костянтин працював на заводі, де стосунки з директором Віталієм Плугатарьовим були дружніми, проте саме він зіграв зловісну роль у житті Костянтина, в результаті чого той потрапив до катівень. Плугатарьов, незважаючи на свою політичну кар’єру в проукраїнських партіях, мав проросійські погляди, що, за словами Мошнягула, формувалися під впливом російської пропаганди. Костянтин зазначив, що, спілкуючись із директором, намагався уникати теми війни, усвідомлюючи можливі наслідки таких розмов.
Досвід полону та катувань
Викрадення сталося 9 вересня 2022 року, коли Костянтин помітив, що в адміністративному корпусі заводу перебувало мало людей. Після відправлення електронного листа в Держрибагентство, його затримали російські окупанти, які забрали особисті речі та автомобіль. Під час перебування в катівні, чоловік зазнав жорстоких побиттів та звірячих катувань, які включали електричний струм і психологічний тиск.
«Земля, де російський солдат приливає свою кров, – священна. Ця земля назавжди залишається російською».
Цю фразу неодноразово повторював директор заводу, намагаючись загострити свої погляди на підпорядкування заводу російським органам влади. Згадуючи про жорстокість полонених, Костянтин зазначає, що окупанти навіть пропонували йому скоїти вбивство свого співкамерника для отримання свободи.
Костянтин звільнився 4 жовтня 2022 року, проте його відпустка супроводжувалася останніми жорстокими побиттями з боку окупантів. Після повернення додому, Мошнягул стикається з численними проблемами зі здоров’ям, які стали наслідком його переживань у полоні. Наразі він намагається відновити своє життя, отримуючи допомогу від благодійних організацій та мріючи про повернення на рідний завод.