Автобус херсонського маршруту №5, що курсує від Дніпровського ринку до кінцевої зупинки неподалік площі ім. Павла Дубинди, часто їздить без пасажирів. Лише іноді він привозить до двох-трьох людей, які прямують пішки до небезпечніших районів, таких як Кіндійка і Східний, щоб перевірити свої будинки, з яких виїхали через постійні обстріли.
Про це розповідає Про Херсон
На кінцевій зупинці автобус не затримується. Він швидко забирає пасажирів, якщо вони чекають, і відправляється далі. Площа Дубинди, хоч і не вважається «червоною зоною», є небезпечним місцем, де зазвичай небагато людей. Останнім часом на зупинці можна побачити не більше п’яти людей, а іноді взагалі нікого. Рік тому тут ще курсував чималий потік мешканців Кіндійки та Східного, зараз же людей практично немає.
«Зверніть увагу, на деревах виблискує ніби павутиння. Це – оптоволокно, на якому російські дрони літають», – говорить водій Олександр, коли проїжджає вулицею Університетською.
Проїжджаючи повз закриті магазини і кафе, водій зазначає, що ці заклади давно не працюють через небезпеку. Вітрини зачинені OSB-плитами, а стіни мають вищербини. На місці деяких будівель лишилися лише руїни.
На узбіччях можна побачити залишки машин, спалених під час атак. На більшості вікон житлових будинків також замість скла – OSB-плити.
Незважаючи на небезпечну обстановку, Херсон не став містом-примарою. За даними обласної військової адміністрації, тут проживає близько 60 тисяч людей. Міське господарство, зокрема громадський транспорт, продовжує функціонувати. Маршрутна мережа адаптується під безпекові вимоги: тролейбуси та автобуси ходять лише там, де відносно безпечно, і деякі маршрути доводиться скасовувати.
«У 2024 році я працював на маршруті на Садове. За цей напрямок доплачували, ми возили пасажирів і допомагали з гуманітарною допомогою. Але маршрут закрили 1 грудня 2024 року після обстрілу», – розповідає Олександр.
Наразі маршрут №5 змінив напрямок: тепер він їздить з мікрорайону Шуменський до ХБК, оминаючи Кіндійку, одну з найнебезпечніших територій міста. Тут неможливо їздити через активні обстріли та небезпечні міни.
Олександр, який працює на міському комунальному підприємстві «Херсонський комунальний транспортний сервіс», зазначає, що небезпека в Херсоні завжди присутня. «У Херсоні небезпека всюди. Десь вона велика, а десь ще можна якось жити», – говорить він.
Водії маршруток стали залежними від спеціальних пристроїв, які попереджають про наближення дронів. «Цукорок», як народна назва детектора, став незамінним помічником. Він сповіщає водія про небезпеку, але Олександр підкреслює, що краще мати більш просунутий пристрій.
«Цей детектор лише показує загрозу в відсотках. Бажано мати прилад, що перехоплює відео з дронів, адже попереджений – значить озброєний», – підкреслює водій.
Олександр також згадує про трагедії, які сталися в місті через дрони: «У січні 2025 року російські військові вдарили безпілотником по нашому автобусу. Одна людина загинула, дев’ятеро були поранені». Він зауважує, що хоча дрони сьогодні не завжди націлюються на громадський транспорт, небезпека все ще існує.
«Страшно на цьому маршруті їздити? Жити страшно. Але те, що їздять маршрутки – добре. Дуже добре», – додає один з пасажирів.
Відтак, життя в Херсоні триває, незважаючи на небезпеки. Водії автобусів, такі як Олександр, продовжують виконувати свою роботу, намагаючись забезпечити пасажирам безпечні та комфортні поїздки.