«Не маємо достатніх наявних доказів», – голова комісії ООН про визнання геноциду в Україні

by Max

Міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні наразі не дійшла висновку, що в країні відбувається геноцид.

«На даному етапі ми все ще не дійшли висновку, що (в Україні – ред.) відбувається геноцид», – так на запитання журналістки Радіо Свобода відповів голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні Ерік Мьосе.

Члени комісії прибули з візитом до Києва і дали пресконфренцію.

Пресконференція Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, 4 вересня 2023 року.

З такою позицією комісар вже виступав у березні 2023-го, під час пресконфренції у Женеві.

За словами Еріка Мьосе, комісія не має достатніх наявних доказів, які б відповідали юридичній кваліфікації Конвенції про геноцид.

«Ми чудово усвідомлюємо занепокоєння та закиди щодо цього злочину. Тому ми досліджуємо це крок за кроком. На даний момент ми не маємо достатніх наявних доказів, які б відповідали юридичній кваліфікації, передбаченій Конвенцією про геноцид. Ви пам’ятаєте, що це питання умислу, умислу злочинців. Має бути «потреба» знищити певну групу. І таке знищення, відповідно до Конвенції, має бути фізичним чи біологічним. Це ті жорсткі умови (для визнання геноциду – ред.), які підтверджені судовою практикою», – зазначив голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні Ерік Мьосе.

Однак він каже, що розслідування в Україні продовжуватимуть. За його словами, раніше комісія вже зазначала, що «в російських ЗМІ були певні заяви, які, можливо, могли мати стосунок до питання про підбурювання до геноциду».

«Це одна лінія, якої ми дотримуємося, і ми її розглянемо. Але поки висновків немає», – додав Ерік Мьосе.

Водночас він пояснив, що «це питання не слід розглядати окремо від інших наших висновків».

«Як ви знаєте, ми виявили велику кількість воєнних злочинів. Ми виявили, що принаймні щодо двох тем, а саме тортур і атак (по енергетичній інфраструктурі України – ред.) з жовтня 2022 року, питання полягає в тому, чи слід розглядати їх як злочини проти людяності…І ми визначили, що є ознаки того, що це може бути злочином проти людяності. Тому я вважаю, що корисно подивитися на усе в контексті», – підсумував Ерік Мьосе.

Раніше у Офісі генпрокурора заявляли, що аналізують понад 100 тисяч воєнних злочинів Росії проти України щодо наявності у них умислу «геноциду».

Українська влада неодноразово звинувачувала Росію у вчинені геноциду. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України

Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.

А саме:

  • оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
  • публічні заклики до знищення українців;
  • цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
  • переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
  • винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
  • запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
  • депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
  • вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.

Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Читайте також