Коли прогулюєшся вулицями Малої Сейдеминухи, складається враження, що село зовсім порожнє та знищене, і що життя тут ніколи не відновиться. Особливо це відчувається біля зруйнованого клубу, де залишився дитячий майданчик — нагадування про те, що в села було щасливе майбутнє.
Про це розповідає Про Херсон
Попри це, тут все ще живуть люди. Сьогодні населення Малої Сейдеминухи, розташованої у Калинівській громаді Бериславського району Херсонщини, зменшилося вп’ятеро порівняно з лютим 2022 року.
Село, яке має 185-річну історію, знову стикається з викликами. Однак за минулі роки воно вже не раз переживало страшні потрясіння, після яких його майбутнє залишалося під питанням. І щоразу воно вистояло.
Святе сімейство серед руїн
Староста округу Наталія Муравчук разом із журналістами проходить однією з вулиць села. На фоні руйнувань видно подвір’я, де ще є життя. Жінка, яка працює на городі, пояснює, що це майже єдине місце, де живуть люди на цій вулиці.
«Майже, — відповідає вона. — Наприкінці вулиці ще одна жінка живе, а більше — нікого», — додає жінка, яка відмовляється називати своє ім’я.
«Сумно, — каже мешканка села. — Коли чоловіка немає вдома, і поговорити нема з ким. Та ми не здаємося. Ось, бачите, озимий часник саджаю. А сусіди наші, мабуть, і не повернуться вже.»
Чоловік цієї жінки, який виходить з подвір’я, також не хоче представлятися. Вони живуть за рахунок домашнього господарства і сезонної роботи в Калинівському центрі громади.
«Раніше, — згадує жінка, — у нас було три корови і чотири свині. Зараз залишилися лише бджоли. Війна забрала наше бажання мати велике господарство».
2025 рік виявився непростим для сільського господарства через весняні заморозки та тривалу посуху, що негативно вплинуло навіть на бджолярів.
На запитання про час окупації, пара згадує, як під час обстрілів виїжджали до Миколаївської області, але після визволення вирішили повернутися.
12 подвір’їв, 21 людина
Мала Сейдеминуха, заснована як землеробська колонія у 1840 році, зазнавала безліч потрясінь. У 1919 році під час Громадянської війни село зазнало погрому, що призвело до його занепаду. Але село відновлювалося, поки у 2022 році не сталося нове лихо.
«Станом на лютий 2022 року, — розповідає Наталія Муравчук, — у селі проживало 116 людей. Багато з них виїхали, коли розпочалися бойові дії.»
Російські війська окупували село у березні 2022 року, а можливість виїзду з’явилася лише у квітні. Більше половини мешканців залишилися в селі.
Зараз у Малій Сейдеминусі живе всього 21 людина на 12 подвір’ях, де лише чотири сім’ї тримають худобу.
«Іноді, — додає староста, — подвір’я — це лише вціліла літня кухня, як у однієї з наших мешканок. Магазина у селі немає, тому люди їздять за покупками в інші села.»
Незважаючи на важкі умови, мешканці намагаються відновити село. Хоча життя повертається повільно, люди сподіваються на відродження Малої Сейдеминухи.