Світлана Мацюта працює помічницею художника в Херсонському театрі ім. Миколи Куліша, але її справжнє покликання – мистецтво. Художниця, яка сприймає творчість як спосіб життя, поєднує свою роботу в театрі з особистими творчими проектами.
Про це розповідає Про Херсон
Шлях до мистецтва
Світлана почала працювати в театрі ще під час навчання на факультеті мистецтв Херсонського державного університету. Протягом цього часу вона займалася оформленням вистав, а також активно займалася власною творчістю. Вона малює, віддаючи перевагу акварелі, створює ляльки-мотанки, м’які іграшки з вишивками та шкіряні аксесуари. Це приносить їй задоволення і додатковий заробіток.
Творчість в умовах війни
Після початку війни, як і життя багатьох жителів Херсона, творчість Світлани зазнала змін. Виготовлення шкіряних аксесуарів стало менш актуальним, проте вона почала розписувати гільзи та гранатометні тубуси, які стали символами воєнного часу. Світлана зазначає:
«Такі розмальовки я роблю здебільшого для подарунків. Військові замовляють, директор театру просить, коли кудись їде і потрібен якийсь суто херсонський сувенір».
Незважаючи на труднощі, Світлана продовжує виготовляти м’які іграшки, беручи натхнення від Поліни Райко. Одна з її подруг, Альона Маляренко, порадила їй створити іграшки на основі розписів Райко, і це ідея стала популярною серед клієнтів.
Художниця згадує:
«Альона якось сказала мені: «Зроби щось за мотивами Райко. Може, комусь сподобається». Я зробила, і бачу, що це потрібно людям».
Під час вісім місяців російської окупації Херсона, Світлана та її родина намагалися виїхати з міста, але їхні спроби виявилися невдалими. Проте художниця сприйняла це як сигнал провидіння, вважаючи, що їм краще залишитися в Херсоні.
Зараз Світлана веде дитячу студію образотворчого мистецтва, проводить майстер-класи для дорослих та продовжує займатися живописом, уникаючи зображення воєнних сюжетів. Вона стверджує:
«Малюю для себе. Воєнні сюжети не хочу малювати. Не хочу малювати руїни. Не бачу в них ніякої краси».
Світлана активно залучається до мистецьких акцій, що перетворюють укриття Херсона на арт-об’єкти. Її роботи, натхненні рідним містом, намагаються уникати традиційних стереотипних образів, таких як кавуни, підкреслюючи різноманіття херсонської культури.