У безкрайніх степах Херсонщини розташоване маленьке село Михайлів, яке, можливо, не відоме широкій публіці, проте тут формується унікальна історія, що виходить далеко за його межі. Попри виклики війни та віддаленість, місцевий спортивний клуб об’єднує дітей не тільки з Михайлівської громади, але й з сусідньої Миколаївської області, а результати їхньої роботи відомі навіть за межами України.
Про це розповідає Про Херсон
Команда МОСТ відвідала Михайлів, щоб дізнатися, як це маленьке село стало справжньою точкою сили та виховує світових чемпіонів.
Село Михайлів, раніше відоме як Нова Калуга, отримало нову назву у 2023 році. Воно є центром Михайлівської громади, до складу якої входять ще три села: Буцівське, Новопавлівка та Людмилівка. Наразі тут проживає близько 800 людей, серед яких чимало внутрішньо переміщених осіб, що прибули з Веселого, Козацького та Берислава.
Староста села Олена Пономаренко зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення багато людей, особливо сімей з дітьми, виїхали. Проте сьогодні більшість старостату повернулася, а також приїхали нові переселенці.
Війна, парадоксально, стала каталізатором росту для Михайліва. Завдяки віддаленості від бойових дій тут продовжують працювати фермери, що сприяють розвитку села, а основним джерелом фінансування є грантові програми.
“Я пишу гранти. За місяць десь близько 25 заявок подаю. Лише одна-дві з них виявляються успішними для розвитку села. В основному цю роботу виконую сама, але є й помічниця”, – ділиться Олена Пономаренко. – “Наразі ми виграли грант на благоустрій паркової зони, де планується облаштування лавок, смітників, квітників”.
З початку великої війни село відвідали багато представників благодійних фондів та волонтерських організацій. За рахунок донорських коштів людям допомагали з перекриттям дахів та заміною вікон. Також в селі функціонує безкоштовний соціальний транспорт, який двічі на тиждень відвозить мешканців до Великої Олександрівки. Тут також працює бювет, куди приїжджають за водою мешканці сусідніх сіл.
“Про нас піклуються. Наше село завжди було перспективним і заможним. Перша розпайовка відбулася в Новій Калузі. Фермери розділилися, почали працювати на себе і дбати про село та людей”, – зазначає Олена Пономаренко.
Михайло, який переїхав до села з Козацького, розповідає, що тут похоронив матір, яка загинула внаслідок прильоту міни. Він також отримав важке поранення від “пелюсток”, розкиданих ворожим дроном, і тепер живе у Михайлові. Згадавши своє рідне Козацьке, він підкреслює: “Ми з села, якого вже немає”.
Олена показує маленьку капличку, де місцеві жителі моляться про підтримку та допомогу.
“Ми в основному просимо здоров’я. Працювати ми вміємо, а от здоров’я та сили просимо тут. Я також приходжу, коли мені важко, і після цього мої життєві питання вирішуються”, – розповідає староста.
Однак найголовніше багатство села Михайлів – це його люди. Під час повномасштабного вторгнення вони змогли створити місце, яке об’єднує всіх дітей громади та навіть сусідньої області, стаючи відомим у всій країні та навіть світі. Мова йде про спортивний клуб карате “Катана”.
За словами Олени Пономаренко, у 2024 році до неї звернувся тренер з Херсона.