За даними правоохоронців, під час окупації правобережжя Херсонщини російські силовики облаштували щонайменше 12 катівень. В обласній прокуратурі повідомили, що з початку повномасштабного вторгнення в регіоні зафіксовано 1979 фактів викрадення або зникнення людей. Серед викрадених — очільники громад, депутати, колишні правоохоронці, учасники АТО, журналісти, громадські активісти та волонтери. Наразі відомо про звільнення 1002 громадян, тоді як 925 осіб досі незаконно утримуються окупаційними силами. 49 викрадених людей загинули внаслідок катувань або через ненадання медичної допомоги. Це лише офіційні дані, реальна статистика може бути ще страшнішою.
Про це розповідає Про Херсон
Однією з тих, хто пережила жахи полону, є херсонка Олена Тарасенко. Жінка розповіла про своє перебування у колишньому слідчому ізоляторі поліції Херсонщини. Олена, 47 років, відома багатьом мешканцям Херсона як водійка тролейбуса. Вона працювала на маршруті навіть під час окупації.
На початку війни Олена перевозила пасажирів під звуки канонад, коли в місті панував хаос. Люди розмітали продукти в магазинах, а частина намагалася виїхати з Херсона, сподіваючись на те, що Збройні сили України зупинять наступ росіян. Вона пригадує, як її 81-річна мати відмовилася покидати дім, а син, якому тоді було 17, також не захотів залишати бабусю.
Після захоплення Херсона російські війська затримували місцевих жителів, які протестували проти окупації. Олена брала участь у мітингах, зупиняючи свій тролейбус, щоб забрати людей, яких переслідували окупанти. Вона згадує, як підбирала мітингарів, ризикуючи своїм життям.
“Мітинги були не лише на площі Свободи, а й біля погруддя Тараса Шевченка, хоч і не такі масові. Я зупинялася просто посеред дороги і забирала людей, дякували мені”, — розповідає Тарасенко.
З початку окупації росіяни почали затримувати херсонців, які чинили опір. Вони проводили облави в домах, маючи списки патріотів. Багато людей зникало, а згодом з’являлися відомості, що вони перебувають “на підвалі”. Влада намагалася придушити спротив, проте херсонці продовжували підтримувати ЗСУ, передаючи інформацію про ворожу техніку та допомагаючи фінансово.
Олена Тарасенко, не зважаючи на небезпеку, продовжувала водити тролейбус із синьо-жовтим прапором в кабіні, демонструючи свою позицію.
В липні 2022 року, побоюючись, що окупанти призвуть до армії українську молодь, Олена вирішила вивезти свого сина з окупованого Херсона, звернувшись до волонтерів. Після численних труднощів, вона змогла організувати евакуацію, перевозячи людей на автобусах.
Проте її життя різко змінилося, коли російські військові затримали її під час однієї з таких поїздок. Олена описує, як п’ятеро озброєних чоловіків увірвалися до її квартири, забрали її під дулами автоматів, звинувативши в співпраці з українськими військовими.
“Коли мене виводили з квартири, сказали тримати руки попереду. Спускалися з 5-го поверху, і на кожному поверсі стояв автоматник”, — згадує жінка.
Олену утримували в колишньому слідчому ізоляторі, де її катували. Вона розповідає, що під час допитів окупанти використовували електричний струм як засіб тортури. Олена чула, як катують інших полонених.
Протягом 9 днів у полоні Олена пережила жахіття, поки її не звільнили. Після повернення додому вона зрозуміла, наскільки цінним є життя, і вирішила допомагати іншим.
Олена продовжує жити в Херсоні, працює в громадській організації, допомагаючи жінкам і дівчатам, які пережили подібні трагедії.