Кадри зруйнованої росіянами Олександрівки Станіславської громади наприкінці 2022 року шокували. Кореспондент МОСТа потрапив у село через два тижні після звільнення Станіславської громади, і тоді там мешкало декілька десятків людей. Зараз ми відвідали село, аби побачити, як повертається до життя великий населений пункт, який був передовою майже 9 місяців.
Поїздку ми здійснили до підриву дамби Каховської ГЕС, але вже тоді для журналістів потрапити туди було непросто. Рятує херсонська “прописка” та місцеві автомобільні номери
Начальник Станіславської військової адміністрації Олександр Бабуцький не проти нашого візиту.
“Хлопці, ми дуже вам вдячні. Після ваших матеріалів восени минулого року ми отримали сотні дзвінків, про нашу ситуацію дізналися волонтери та фонди”, – каже він.
Поля між Станіславом та Олександрівкою засіяні. За словами голови громади Івана Самойленка, в околицях самого села ні одного гектара не посіяно через високу небезпеку мінування. У Станіславі власними силами господарства розміновані, посіяно зернових більше 1000 га.
На вʼїзді до Олександрівки той самий вказівник, що вже став брендом зруйнованого села.
Частину будинків в селі вже відремонтували, частину ремонтують, але велика кількість стоять в руїнах. Через побиті дахи вже росте бурʼян.
«Частково відновили покрівлю люди самі, частково допомога йде від волонтерів. Наприклад, 114 будинків нам допомогли відремонтувати волонтери з Рівненщини. Вони приїжджали з власними ресурсами, покрівельним матеріалом. Деякі будинки волонтери обрали самостійно, якісь ми їм запропонували. Для мене пріоритетними були сім’ї військовослужбовців і сім’ї з дітьми», – розповідає староста села Наталя Каменецька.
Вона вважає, що відремонтувати безкоштовно дах — найменше, що влада і волонтери можуть зробити для родин захисників.
Окрім комплексного ремонту, благодійники надають матеріали. Шифер та інші матеріали передають міські ради, волонтерські та благодійні організації з усієї країни.
Масштаби руйнувань в селі, у порівнянні із листопадом, вже не такі помітні. Зелені дерева, кущі та виноград ховають обгорілі та розбиті будинки. Але це оманливе відчуття.
Техніками та архітекторами в Олександрівці вже обстежено більше 400 будинків. Це менше половини, адже житловий фонд до російського вторгнення складав 921 будинок.
«Внаслідок російської агресії 15 будинків зазнали незначних пошкоджень, від середніх до тяжких пошкоджень – 718 будинків, і повна руйнація – це 188 будинків. Вцілілих 15 будинків, тобто, з незначними пошкодженнями. Там цілі склопакети на вікнах, десь є посічений шифер», – розповідає староста.
В громаді працює спеціальна комісія, яка складає акти про пошкодження майна, після чого техніки мають надати звіти, які в подальшому знадобляться людям для отримання компенсацій.
Компенсації надаватимуться через єПідтримку в Дії.
Гірші справи із відновленням соціальної та критичної інфраструктури села.
Об’єкти інфраструктури знищені всі. Школа, дитячий садок, бібліотека, будинок культури, приміщення старостату частково зазнали руйнувань.
Приміщення фельдшерсько-акушерського пункту також частково зруйноване, але тут мають надію на його відновлення.
«До нас мають приїхати волонтери, які відгукнулись на нашу проблему відсутності медиків на території нашого села. Сподіваємось, що найближчими місяцями ми зможемо провести капітальне відновлення за рахунок наших спонсорів, німецьких волонтерів», – каже Наталя.
Але відновлення інфраструктури неможливе без проектних робіт. Які забирають багато часу та ресурсів.
В бюджеті Станіславської громади, каже староста, є кошти, які можна використати для розробки проєктів.
«Ми повинні проектну документацію продемонструвати, щоб розраховувати на фінансову підтримку держави або іноземних інвесторів/донорів. На це кошти є, але у зв’язку із загостренням ситуації, на жаль, зазнала руйнувань в центральній садибі сільська рада. Неподалік бомбою було пошкоджено будинок культури, тому поки що ми в підвішеному стані. Сільська рада повноцінно не функціонує», – розповідає вона.
Нашу розмову періодично переривають мешканці, сапери та інші спеціалісти. Видно, що роботи у Наталі багато, тож йдемо пішки селом.
Помітно, що тут намагаються, наскільки це можливо, дбати про благоустрій. В центрі бачимо жінок, які прибирають, трохи далі комунальники міняють трубу водоводу.
Хтось вже поприбирав біля своїх дворів.
В селі відносно людно. Офіційно вже повернулося 393 людини, і цей процес – до підриву ГЕС – тривав активно.
Після закінчення навчального року повертається більше людей – багатьох батьків і вчителів тримала саме школа.
В Олександрівці частково відновлена електроенергія і газопостачання.
“В Олександрівці ми зробили одразу свою бригаду електриків, яка в нас і в окупації працювала – поремонтували лінію в 10 кВТ Станіслав – Олександрівка, заживили самі 52 будинки”, – розповідає голова громади Іван Самойленко.
Він активно конкурує за увагу виборців із призначеним президентом головою військової адміністрації та обрав шлях відновлення комунального господарства та послуг для своїх виборців.
Магазин в центрі села зустрічає холодною мінералкою, тут працюють морозильні камери. Вже підключені до електро- і газопостачання деякі абоненти.
Але з водою ситуація нестабільна, оскільки частково відсутня електроенергія на артсвердловинах. А для того, аби люди постійно мали воду, необхідне стабільне електропостачання.
«У нас є потужний генератор, але якщо ми його вмикаємо, вода є до тих пір, поки працює генератор. Для повноцінного відновлення нам потрібно відновити лінію електропостачання на артсвердловину, а для цього потрібно пройти розмінування самої лінії, що веде до артсвердловини. Зараз ми цим питанням займаємось», – пояснює Наталя.
Влада громади розуміє, що після багатомісячних боїв треба проводити капітальний ремонт водогону. Проєкту поки немає, але його готують.
Проходячи повз зруйновану школу, розуміємо, що навчання тут не почнеться 1 вересня. Станіславська школа, яка може бути використана для навчання дітей, теж частково пошкоджена.
Діти, які проживають в Олександрівці, отримали планшети та хромбуки. Щоправда, забезпечені ними не всі, оскільки програма була тимчасовою.
До приходу росіян в Олександрівці була школа на 600 учнів. Очевидно, що така велика селу більше не потрібна.
«Враховуючи, що не всі зможуть повернутись, то до 300 людей нам потрібно будувати школу. Це має бути навчально-виховний комплекс», – каже староста.
Вона додає, що в селі наростає великий конфлікт стосовно житлових сертифікатів. Справа в тому, що люди, чий будинок зруйнований, відповідно до закону, можуть отримати житлові сертифікати.
«Вже зараз я стикаюсь з такою проблемою у своїх мешканців, що вони не хочуть купувати будинок в іншій місцевості, вони хочуть відновити. Відповідно, якщо будинок зруйнований, там не буде грошової компенсації, а тільки сертифікат. І ми не знаємо, як продовжувати далі рухатись у вирішенні цього питання, оскільки в іншій місцевості вони не хочуть купувати і не отримають гроші на відновлення власного будинку», – пояснює вона.
Очікувано, молодь погодиться обрати житлові сертифікати, але люди старшого віку не підуть на це.
Більшість людей, з якими ми поспілкувалися, дивляться на ситуацію з частковим, але – оптимізмом. І всі очікують на допомогу від держави, яка б дала їм можливість повернутися до звичного життя.
