Село Кринки на Херсонщині, яке колись славилося своєю природною красою та музеєм-садибою Остапа Вишні, сьогодні стало свідком кривавих боїв, внаслідок яких багато українських захисників зникли безвісти. Відтепер воно відоме не лише своєю природною красою, а й як місце, де родини втрачають своїх близьких, сподіваючись на їх повернення.
Про це розповідає Про Херсон
«Не буду прати його куртку, бо синочок говорить: “пахне татом”»
Юлія Шинкарук, молода жінка, зустрічається в невеличкій кав’ярні у Вінниці з портретами свого чоловіка, морпіха Олександра Шинкарука, який зник безвісти 7 травня 2024 року. Юлія згадує, як її чоловік проходив військові навчання у Великобританії, а потім був переведений на Херсонський напрямок, де, на жаль, потрапив у пекло війни.
«Чекаю його будь-якого, нехай без ноги, без руки, але щоб був живий», — говорить Юлія, сподіваючись на повернення.
Олександр залишився на зв’язку з родиною до початку квітня, коли отримав наказ перейти на лівий берег. Юлія пригадує, як він останній раз дзвонив з човна, запевняючи, що все буде добре. Але з того часу звісток від нього не було.
У Великдень, 4 травня, Юлія відчула тривогу, яка підтвердилася, коли 9 травня до її дверей завітали представники ТЦК, щоб повідомити про те, що Олександр зник безвісти.
Юлія почала власне розслідування, шукаючи інформацію через соцмережі. Однак вона стала жертвою шантажу, отримуючи погрози від окупантів, які вимагали гроші в обмін на інформацію.
«Мені поставили умову: “Хочеш почути голос свого чоловіка, поповни рахунок”», — пригадує жінка, яка сподівалася на будь-які новини.
Згодом Юлія приєдналася до спільноти родин безвісти зниклих, створивши громадську організацію «Кринки. Шлях додому», метою якої стало пошук зниклих та привернення уваги до їхніх історій.
Олександр Шинкарук офіційно має статус зниклого безвісти, і наразі немає жодної звістки про його долю. Їхній шестирічний син постійно запитує, де тато, а Юлія вмикає йому старі голосові повідомлення від батька, намагаючись заспокоїти його.
Історія Пилипа Нікітіна
Пилип Нікітін, 30-річний офіцер, зник безвісти під час виконання завдання у Кринках. Його мати, Марія Нікітіна, пережила справжній жах, отримавши сповіщення про зникнення сина. Вона намагається знайти відповіді, пишучи звернення в Міністерство оборони та інші інстанції.
«Там написали, що Пилип був на човні, який потрапив під КАБ. Але жоден свідок не підтвердив цю інформацію», — говорить Марія, намагаючись знайти правду про долю свого сина.
Марія також поділилася своєю історією усиновлення Пилипа, якого вона та її чоловік виховали як рідного сина. Вони моляться, щоб Пилип повернувся живим.
Доля Владислава Святного
Владислав Святний, 22-річний контрактник, зник у Кринках під час виконання бойового завдання. Його мати, Ольга Святна, дізналася про зникнення сина через кілька днів після того, як він був відправлений на лівий берег. Вона отримала повідомлення від військових, що Влад загинув, але без офіційних підтверджень.
Ольга Святна веде активну боротьбу за інформацію про зниклих, ставши співзасновницею організації «Кринки. Шлях додому». За офіційними даними, у Кринках зникли безвісти 788 українських військових, а за неофіційними — щонайменше 2000.
«Ми вимагаємо правди і справедливості для наших рідних. Вони не повинні бути забуті», — підсумовує Ольга.