В Україні активно обговорюється питання перепоховання видатних діячів, які поховані за межами країни, в рамках реалізації концепції Національного пантеону. Проте здійснення таких ініціатив залежить від законодавства інших країн. Зокрема, перепоховання одного з лідерів українського націоналістичного руху ХХ століття Степана Бандери можливе лише за згодою його родини та за наявності значної причини, повідомили в міській службі кладовищ Мюнхена, де він похований.
Про це розповідає Про Херсон
У службі зазначили, що рішення про перепоховання в Німеччині ухвалюють лише в особливих випадках. Заявку може подати лише особа, яка має право на могилу, а також родичі за взаємною згодою.
У Німеччині діє принцип «спокою померлого», що має конституційний захист. Цей принцип переважає, тому для перенесення останків потрібно обґрунтоване підґрунтя, яке судова практика трактує досить обережно. Наприклад, якщо родичі не можуть доглядати за могилою через особливі життєві обставини. Звичайна відстань, навіть до 500 кілометрів, не є достатньою причиною для перенесення.
Також враховується бажання померлого – повинні існувати підстави вважати, що перепоховання відповідало б його волі.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – зазначили в міській службі кладовищ Мюнхена.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів і згодом одним із її лідерів.
На знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував у Львові замах на радянського дипломата Майлова. Він також керував підготовкою убивства ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині, міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. За це Варшавський суд засудив його до страти, яка була замінена довічним ув’язненням через амністію.
Бандера був одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові 30 червня 1941 року. Це рішення не було погоджено з окупаційною владою, тому гестапо заарештувало його та перевезло до Берліна. Згодом він потрапив до концтабору Заксенгаузен, де провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.