На бліндажній позиції лунає гучне нявчання кошенят, які потребують уваги. Олександр, командир гармати артилерійського дивізіону 34-ї бригади, ділиться з ними своїм часом, сміливо називаючи їх «солдатами» з іменами, такими як Чупакабра та Мамка 2.0.
Про це розповідає Про Херсон
Олександр, родом з Херсона, розпочав свій шлях в армії, захищаючи рідне місто під час окупації, а в 2023 році став добровольцем на фронті. Зараз він та його побратими активно працюють над ураженням позицій російських військ на лівобережжі Херсонщини.
До приєднання до 34-ї бригади Олександр служив у складі 22-ї окремої механізованої бригади, де брав участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині та Сумщині. Він зазначає, що завжди мріяв повернутися додому, щоб захищати Херсон.
Під час нашої розмови Олександр показує, як військові готуються до стрільби. Вони чекають на розвіддані, щоб вразити ціль. «До бою!» – вигукує він, коли телефон сигналізує про виявлення противника. Від моменту виявлення цілі до пострілу проходить всього кілька хвилин.
Бійці працюють злагоджено, демонструючи справжній професіоналізм, навіть якщо раніше не мали жодного військового досвіду. Це підтверджує командир батареї Євген, який також перейшов з цивільного життя до армії.
Олександр, навідник-оператор, приєднався до підрозділу під час відновлення бригади після виходу з Херсона в 2022 році. Він брав участь у звільненні Херсона і щодня стикається з наслідками війни, боляче бачачи, як місто руйнується під час російської агресії.
“Після деокупації Херсон виглядав дуже сіро, ці місяці ворожого панування відкинули його кудись у 90-ті”, – каже він.
Олександр також зауважує, що робота артилериста не така вже й важка, проте вимагає максимальної уважності та концентрації. Найбільшу небезпеку, на його думку, становлять ворожі FPV-дрони, які активно використовуються російськими військами.
У бліндажі, прикрашеному дитячими малюнками та прапорами, бійці продовжують свою роботу, залишаючи позаду напружені моменти та сподіваючись на мирне майбутнє.